Хочу подякувати моїм колегам по кафедрі КондюхЛ.М. та ТхірР.Р. за підтримку і розуміння, Сямук І.О. за організацію, дирекції школи а також всім учасникам за прекрасну і невимушену атмосферу. Радію, що спілкувалася з Вами! Бажаю всім сили йти далі! Будьте здорові й щасливі!
14 березня (або чотирнадцятий день третього місяця року – 3/14) вважається неофіційним Днем числа π (пі).
Із числом пі всі ми офіційно познайомилися у школі на уроках математика та геометрії, але стикаємося із ним від самого народження. Що ж воно таке? Розумна відповідь – це незмінне відношення довжини кола до його діаметру, а от мудра – це краса пропорцій, яку створила природа, придумав Бог, а побачила людина.
Довжина кола дорівнює π, якщо його діаметр 1. Фото: Вікіпедія
Уявіть собі коло. Уявили? Чудово, число π перед вами! Там де коло, там завжди є число пі. Якщо діаметр кола дорівнює 1, тоді довжина цього кола це 3,1415926535… і ще трильйон трильйонів чисел, безкінечність, яка завжди в однаковій гармонії зі світом. Кожного дня ми стикаємося із числом пі у вигляді краплинок води, коли падає дощ, чи у формі маленьких зерняток, коли садимо квіти, або повного місяця, коли дивимося на небо, чи того ж колеса автомобіля, який везе нас додому. Зрештою, елементарні частинки, з яких побудований весь світ, нагадують форму кола, та й планети і зірки мають наближений овальний вигляд. Коло та число пі – саме по собі ідеальне, наші уявлення ідеального побудовані саме у формі кола. Хіба не у вигляді сфери (великого числа кіл) ви уявляєте наш Всесвіт? Якщо так і є, тоді його можна визначити завдяки числу пі. Все це означає лиш те, що у світі є задум, невловимий і незрозумілий, та він точно є. Завдяки пі ми помічаємо його.
Число пі є ірраціональним числом – це означає, що воно немає кінця, тому всі наші розрахунки є не точними, а наближеними до точності. У цьому майже містична суть структури світу та числа пі – наближення до пізнання, але ніколи не повне пізнання. Однак, навіть цього наближення достатньо, щоб робити розрахунки, які дозволяють запускати космічні кораблі і бачити рух та траєкторію небесних тіл з точністю до найменшого атома!
Символічно також, що 14 березня, у день відзначення Дня числа пі, народився у 1879 року найвідоміший фізик минулого – Альберт Ейнштейн, а у 2018 році помер найвідоміший фізик сучасності – Стівен Гокінг.
Стівен Хокінс та Альберт Ейнштейн
Довідка.
Свято було започатковане в 1987 р. фізиком з Сан-Франциско Ларрі Шоу, який помітив, що в американській системі запису дат (місяць і число), дата 14 березня – 3/14 – і час 1:59:26 збігається з першими розрядами числа π (3,1415926....).
У 1706 р. у книзі «Нове введення в математику» британського вченого Вільяма Джонса для позначення числа 3,141592... вперше була використана літера грецького алфавіту π. Це позначення походить від початкової літери грецьких слів περιφερεια – коло, периферія і περιμετρoς – периметр. Загальноприйнятим позначення стало в 1737 році завдяки роботам Л. Ейлера.
Відомості про те, що довжина кола вдвічі довша, ніж діаметр, були вже в клинописних табличках Стародавнього Межиріччя. Таке ж значення числа π є і в тексті Біблії. У священній книзі джайнізму (однієї з найдавніших релігій, що існували в Індії, і виникла в 6 ст. до н. е.) є одна вказівка, з якої випливає, що число π у ті часи приймали рівним 3,162. Але вже в другому тисячолітті до н. е. древні єгиптяни користувалися більш точним його значенням 3,160.
Ці відомості були отримані з так званого «Математичного папірусу», знайденого в 1858 році. Відомо, що цей папірус переписав писар Ахмеса близько 1650 р. до н.е., автор оригіналу невідомий – встановлено лише, що текст створювався в другій половині 19 ст. до н. е. Цей документ залишається основним джерелом інформації з математики Стародавнього Єгипту. Однак зрозуміти, яким чином єгиптяни отримали саму формулу для розрахунку числа π, з контексту неясно. Значення числа π, отримані древніми: 16/9 = 3,1604 у єгиптян; 22/7 = 3,1428 у греків і 3,162 у індусів.
Достатньо точне значення числа π для свого часу отримав Платон (427-348 рр. до н.е.). Він використав співвідношення √ 2 + √ 3 = 3,146.
Серед європейських математиків у 1220 р. Л. Фібоначчі визначив три перших точних десяткових знаки числа π, а в 16 ст. фламандець А. Антоніс визначив шість знаків, а пізніше він знайшов ще 15 знаків після коми.
Своє ім’я мають декілька чисел в нескінченній послідовності π. Шість дев’яток числа π носять ім’я американського фізика Р. Фейнмана. Якось він читав лекцію і ошелешив публіку зауваженням. Він сказав, що хотів би напам’ять вивчити цифри числа π до шести дев’яток тільки для того, щоб під кінець розповіді вимовити шість разів «дев’ять», натякаючи на те, що його значення раціональне, але воно насправді завжди було і буде ірраціональним. Найсильніші комп’ютери дають всього лиш близько 14 трильйонів символів числа пі.
Мета: створення умов для підвищення мотивації до вивчення шкільного предмета математика з використанням мобільного навчання, сприяння формуванню інформаційної культури, логічного мислення, колективної
творчої активності; формування в учнів уміння працювати в команді; розвиток
пам'яті, уважності, здатності до взаємодії та творчих здібностей дітей, швидкості
реакції в неординарних ситуаціях; вміння гідно вести суперечку, виховання волі
до перемоги та поваги до суперника.
Завдання квесту: за допомогою різнопланових завдань та використання телефонів і смартфонів, мотивувати дітей до
розвитку навчально-пізнавальної активності.
Очікувані
результати:
·Збільшення активності та рухливості учнів.
·Мотивація до вивчення предмету із залученням мобільного навчання.
·Формування навичок «командної гри» у процесі спільної
діяльності.
·Підвищення загальної культури учнів.
·Розвиток логічного мислення, пам’яті, уваги, уяви,
спостережливості, ІКТ-вмінь підвищити загальний рівень розвиненості школярів за допомогою сучасних технологій.
Спрямованість: учні 9 класу.
Актуальність: даний захід поєднує ігрові та навчальні моменти, сприяє
розвитку пізнавальної активності, творчих здібностей, кмітливості,
винахідливості та показує, що до вивчення будь-якого предмета можна підходити
творчо.
Гра-квест «Mathe-манія»
Квест
(англійське “quest” - пошук) - один з основних жанрів ігор, що вимагають від
гравців рішення розумових інтелектуальних завдань по темі квест-гри,
нестандартне мислення і кмітливість. Квест спрямований на оволодіння навичками
вирішення поставлених завдань, вміння швидко орієнтуватися в різних предметних
областях, виховує прагнення до перемоги.
Учасники: 5 команд по 6 учасників (капітан + 4 гравців
+ фотограф).
Місце проведення: 8 локацій на території
школи.
Завдання: кожне завдання закодоване у вигляді QR-кодів, команди сканують завдання і, розв'язавши правильно проскановане запитання чи завдання, учні отримують номер кабінету де знаходиться наступна локація.
Виконання завдань: близько 5 хвилин з
урахуванням переходів між станціями.
Загальний час: до 40 хв.
Хід гри
1.Завчасно підготовлені локації і завдання.
2.Команди збираються в кабінеті математики №12.
2.Привітальне слово вчителя.
3.Представлення команд (назва, девіз). Кожна команда відрізняється кольоровою картою, що відрізняє її від інших команд.
4.Капітани команд отримують карту та загадки-підказки– до якої локації їм відправлятися
спочатку.
6. Команди розпочинають гру.
7. Після проходження всіх локацій
команди збираються в кабінеті математики № 12, здають свої карти.
Закінчується квест перевіркою правильності та швидкості виконання завдань.
Команда-переможець отримує +1 бал до контрольної роботи)))
,
Висновки: квест не
стільки розкриває та поглиблює знання, скільки мотивує дітей до
навчання, робить його цікавим та різноманітним. Квести мають велику
популярність, тому використання їх у навчанні є доречним. Організація та
підготовка квесту займає близько тижня, залучає багато учасників та помічників,
але спогади та враження у дітей залишаються надовго.
НЕМАЄ ОДНІЄЇ ПРАВИЛЬНОЇ ВІДПОВІДІ ТА ЄДИНОГО ПРАВИЛЬНОГО ШЛЯХУ ДЛЯ УСІХ. СВОБОДА!
Замість створення одного для всіх, стандартизації, приходить унікальність, індивідуальний підхід, поліваріативність, розуміння, що "кожному – своє".
Кілька років тому один з найпопулярніших спікерів TEDx Кен Робінсон "зірвав" інтернет виступом "Школа вбиває творчість", і наголосив як важливо кожну дитину розвивати згідно її покликання.
Однак, український педагог Микола Гузик ще на початку 90х створив в Україні"Школу талантів" (єдина державна експериментальна школа у нашій країні).
На його думку, існує вісім основних типів талантів:
– академічний (талант до наукової діяльності),
– художньо-естетичний,
– ручний,
– спортивний,
– соціальний (талант доглядати за іншими людьми),
– візуально-стратегічний (талант управлінця),
– духовний (талант проповідників) та
– універсальний (талант до всього).
При вступі у школу таланти визначають і дають змогу розвиватись кожному учневі згідно нього, засвоювати предмети в різному об’ємі.
У процесі навчання діти з різними талантами об’єднуються у групи і працюють над проектами. Наприклад, хороший фізик, художник та потенційний літератор разом створюють газету про закони всесвітнього тяжіння. Або скрипачка за допомогою учня-хіміка може виразити хімічні реакції в музиці.
Кожен вивчає світ через призму свого таланту, обираючи свій темп вивчення. Наприклад, можна достроково перейти у наступний клас, до того ж – з окремих предметів.
Трендом нашого часу є свобода вибору. Ми маємо змогу вибирати час навчання, свій темп освоєння матеріалів, підручники. У цьому нам допомагають технології та методики – змішане навчання, дистанційне, E-learning, МООС курси.
Інтроверти чи діти з обмеженими фізичними або фінансовими можливостями можуть навчатись онлайн.
Адаптивність освіти передбачає можливість вибору учнем, а згодом і студентом, оптимальних, особисто для нього, інструментів навчання, вибору предметів і обсягу отримуваних знань.
Яскравий приклад – курси Pearson MyLab, які містять алгоритми, що адаптують курс до потреб кожного учня, його сильних і слабких сторін. Адаптивність підвищується за рахунок використання аудіоматеріалів, навчального відео, різних тестів.
У Європі ведуться розробки нових платформ, які збирають дані про людину в інтернеті та формують індивідуальний курс, враховують специфіку сприйняття, сферу інтересів та професійний досвід.
Нині ми отримали змогу вибирати школу – традиційну, альтернативну, перейти на домашню форму навчання або узагалі відмовитись від традиційної форми навчання – "анскулінг", а вчитись природно від потреб у ході життя.
Вибирати можемо і педагогів. У найближчому майбутньому завдяки технологіям, онлайн курсам та різновіковому навчанню – педагоги будуть подібні до зірок шоу-бізнесу і збиратимуть "стадіони".
На думку співзасновниці Центру інноваційної освіти "Про.Світ" Юлії Баранник, наступна революція у навчанні має стосуватися саме переосмислення ролі вчителя, який нині в Україні не в фаворі.
Наступна революція у навчанні має стосуватися саме переосмислення ролі вчителя, який нині в Україні не в фаворі. Фото nejron/Depositphotos
Кардинально переосмислено поняття "помилки". Сьогодні помилка – цінний досвід, а не причина занижувати оцінку. Перед нами стоїть невідоме майбутнє, тому сучасний світ – це світ експериментів і винаходів, де без помилок і проб не обійтись.
Ми змінюємось, а відтак змінюється і простір навколо нас – шкіл, садочків, бібліотек та аудиторій.
На зміну прибитим до підлоги партам з’являються меблі-трасформери, змога вільно рухатись, сидіти по колу чи в рядочок, різні тематичні простори для руху чи відпочинку, яскраві кольори в оздобленні, меблі з екоматеріалів.
Вперше про виховання свободою заговорив ще 100 років тому Олександр Нілл, засновник найпопулярнішої та найстарішої альтернативної школи у світі –Саммерхіл (Британія).
У цій школі працює учнівське самоврядування і діти самі приймають рішення чому і коли вчитись.
За цим принципом в Україні розвивається школа "Зелене плем’я", яка навчає дітей влітку на мистецькому хуторі "Обирок".
Ще більше свободи пропонує українська школа-парк Dixi, що вже переросла у мережу навчальних закладів: відмова від обов’язкових навчальних занять, від вікового поділу в навчанні і майже повністю від оцінок.
Школа "Зелене плем’я" навчає дітей влітку на мистецькому хуторі "Обирок". Фото зі сторінки освітнього вікенду "Діти. Освітній експеримент"
СПОЖИВАЦТВО ЗМІНЮЄТЬСЯ НА ТВОРЧІСТЬ
Прогресивні та думаючі люди перестали гнатись за збагаченням.
Вони готові вибирати менше житло (та і ціни за газ, воду та електроенергію цьому сприяють), відмовляються від надлишку їжі, від телевізорів, адже все необхідне можна почерпнути в інтернеті.
Вони вчаться давати друге життя речам (спільнота "Емаус", "Дарудар", сторінки у соцмережах "Віддам за дякую", обмін речами і т.д.), набирає популярності мистецтво ресайклінгу, відновлюються старі ремесла.
Це другий тренд. Він продиктований самим життям, в іншому випадку планета Земля просто вичерпає свої ресурси та потоне у смітті.
Та мова йде не лише про матеріальне. Ми переходимо від безмірного споживання інформації чи знань до їх відбору та фільтрації. Цінним стає фокус уваги, відсіювання зайвого, вміння перебувати "тут і тепер", приймати рішення усвідомлено.
І тому у топ 10 пріоритетних навичок у 2020 році входить критичне мислення, розвиток емпатії, креативність. Популярним у школі стає сократівський метод навчання, або "філософія для дітей", що навчає концентруватись на формуванні сильних суджень.
А творчість стає людською перевагою у конкуренції з роботами та штучним інтелектом.
Творчість стає людською перевагою у конкуренції з роботами та штучним інтелектом. Фото зі сторінки освітнього вікенду "Діти. Освітній експеримент"
У багатьох напрямах освіта вже піддалась дії демонетизації, оскільки більшу частину інформації, яку можна вивчити у різних навчальних закладах, вже доступна безплатно онлайн Coursera, Khan Academy, Гарвард, MIT та Стенфорд– пропонують тисячі годин якісної освіти онлайн, доступну будь-якій людині на планеті при наявності інтернету.
У знаннях важливим стає не кількість, а якість.
Який зиск з професора з трьома освітами, який продає на базарі, бо не вміє конвертувати свої знання?
Який сенс знати, коли відмінили кріпацтво, якщо не вмієш побудувати стосунки з протилежною статтю?
СЕРЦЕ ПЕРЕМОГЛО РОЗУМ
У якийсь момент люди зрозуміли, що розум дуже нас обмежує – паттернами, стереотипами, логікою про те, що можливо, а що ні.
Серце, інтуіція – знають більше і не визнають жодних меж.
Ми ж на порозі абсолютно нової епохи і розрив шаблонів необхідний для нових рішень.
"Мудрість всередині нас", – кажуть гуру і мають рацію.
От наприклад, Пауло Коельо. Він завжди хотів писати, та батьки апелювали до його голосу розуму: "Не заробиш на життя тою писаниною". І змусили його вступити на юридичний факультет. Та він кинув навчання, якийсь час дописував у журнали, а в 40 років написав свій перший бестселер і заробив більше, ніж аби працював юристом все життя.
Чи Девід Коперфілд. Батьки жахалися від думки, що син хоче займатись фокусами. Втім чоловік став чи не найвідомішим фокусником планети.
Відтак, прогресивні освітні проекти націлені на те, аби діти напрацьовували свої технології навчання і перевершували вчителів.
Наприклад, експеримент Сугати Мітри "Школа у хмарах". Дітям в індійській глибинці в дворі встановили комп’ютер з інтернетом і дали завдання. Спрацював азарт та цікавість і діти самотужки вивчили більше, ніж від них очікували. Нині Сугата Мітра працює над поширенням власного досвіду в світі.
Інший популярний нині підхід до навчання – стимуляція думання – методика ТРИЗ. Абревіатура походить від російських слів – "теория решения изобретательских задач". Це наука про те, як вирішувати проблеми.
Відтак, на зміну педагогам приходять тьютори, ментори, коучі.
Найефективнішим способом навчання стає навчання запитаннями. Коуч стимулює думати, направляє, оптимізує процес, але відповіді шукає сам учень.
Тепер діти – не пуста посудина, яку треба наповнити, а насіння, у якому вже закладена програма, треба лиш здобрювати грунт та поливати.
Можна навчатись у мудрих людей, але свій авторський шлях збудуєш, коли слухатимеш себе, своє серце.
Про це говорив Григорій Сковорода: "Пізнай себе і ти пізнаєш весь світ".
Це стверджує Далай Лама: "Мир у світі починається з миру в голові".
Те, що ми бачимо навколо, відображення того, що відбувається всередині нас. Воно наш вибір.
Відтак, нині зміст став важливішим форми, педагоги цінніші за школи, навички важливіші за диплом.
Змінилась ціль навчання – не передача знань, а навики жити, бути щасливим. І про це говорять діти на різноманітних конференціях.
Нині зміст став важливішим форми, педагоги цінніші за школи, навички важливіші за диплом. Фото peshkova/Depositphotos
ВІДКРИТІ КОРДОНИ
Відкрились кордони фізично і всередині себе. Ми руйнуємо умовності, нехтуємо правилами заради розширення кордонів, свідомості та можливостей.
Світ став доступнішим, зокрема і завдяки технологіям та інтернету, є безліч варіантів мандрувати, комунікувати, обмінюватись досвідом, єднатись навколо спільних ідей, зокрема й освітніх, бути на лекціях педагогів з різних країн світу; руйнувати міфи щодо рас, статей, віросповідань.
Люди формують власні враження, а тому вже не підпадають під вплив ієрархічних політичних структур чи маніпуляцій. Це шлях до усвідомленості та свободи.
Навчання вийшло зі стін шкіл – ми вчимось, читаючи цікаві пости у соцмережах, переглядаючи YouTube-канали, блоги, граючи інтелектуальні ігри у компаніях чи за комп’ютером. І все життя навколо нас стає для нас уроком, при бажанні це помічати і робити висновки.
Вивчення мов виходить у пріоритет, хоча найпрогресивніші люди вчаться знаходити спільну мову без слів або створюючи свої знаки порозуміння. Мова мистецтв, танцю, тіла не потребує перекладу.
ЖІНОЧИЙ СВІТ
Це не про матріархат) Світ з чоловічого, де правили цілі, боротьба, конкуренція, накази та покарання, змінюється на жіночий, де процвітають стратегії win-win, взаємодопомога, волонтерство та крауфандинг.
Людство зрозуміло, що все навколо взаємопов’язане. І "змах крил метелика в Австралії може спричинити цунамі в Таїланді".
Навіть бізнес зрозумів, що "той, хто отримує – залежить, хто віддає – не залежить".
Прецедент: Ілон Маск безкоштовно віддав доступ до патентованих технологій своєї компанії, бо розуміє серйозність викликів перед світом у зв’язку з "вуглецевою кризою".
Світ не поділений, а цілісний. Тому вивчаємо його не уроками, а проектами. Ведучим є тренд STEAM (S – science, T – technology, E – engineering, A – art, M – mathematics) – навчання у міждисциплінарному та прикладному підходах. Це поєднання критичного мислення, дослідницьких компетенцій і навиків роботи в групі.
Зараз ведучим є тренд STEAM – навчання у міждисциплінарному та прикладному підходах, поєднання критичного мислення, дослідницьких компетенцій і навиків роботи в групі. Фото SergeyNivens/Depositphotos
Жінка – це народження нового. Нині народжується багато свіжих ідей, методик, стартапів.
Лаурін Пауел Джобс, дружина Стіва Джобса, запустила проект для підтримки освітніх стартапів, і цей процес уже назвали освітньою революцією в Америці.
З’явились спеціальні компанії, що допомагають освітнім стартаперам. Наприклад,The Tiny School Project у США. Організація пропонує потенційним засновникам інноваційних шкіл менторство та "стартап-підхід" у створенні нової школи.
Що це означає?
Розпочинати із крихітного пілотного проекту для кількох учнів, які навчатимуться увечері або у вихідні. Якщо ж це спрацьовує, проект масштабують до 10-15 учнів та випробовують протягом 2-12 місяців у позиченому чи орендованому приміщенні. І тільки в тому випадку, якщо концепція нової школи витримає всі випробування на практиці, її запускають як повномасштабний проект.
Серед навчальних закладів, що розпочали роботу завдяки цьому підходу – NOLA Micro Schools. У цих школах дітям допомагають зрозуміти своє покликання за допомогою комбінації проектів, що схожі на квести, сократівського методу та навчання у професіоналів.
Інший приклад – Noble Minds Institute – школа для дітей з емоційними та поведінковими проблемами.
Ще один інноваційний навчальний заклад, створений завдяки цьому методу –Rooted School. Учителі цієї школи намагаються прив’язати знання, що набуваються школярами впродовж навчання, до їх практичного застосування в дорослому житті: алгебру — до створення додатків для мобільних пристроїв, вивчення рідної мови — до створення ефективних маркетингових кампаній в соціальних мережах тощо.
Деякі школи намагаються прив’язати знання, що набуваються школярами впродовж навчання, до їх практичного застосування в дорослому житті. Цікаво, що діти часто теж хочуть прикладних уроків. Фото зі сторінки освітнього вікенду "Діти. Освітній експеримент"
Україна теж має чим похвалитись – є такі освітні стартапи як Спільношкола,Школа-парк Dixi, БеркоШко, Скворечник, Школа талантів, Соняшник.
Так видається, що ми входимо в епоху Творців, людей, що самі творять зміни і створюють свій світ.
В Україні найчіткіше цей перехід можна помітити у час Євромайдану. Українці, які довший час відчували себе жертвами в силу різних історичних подій, раптом вирішили самі творити свою долю.
Люди наче прокинулись зі сплячки, перестали чекати Месії і почали самоорганізовуватись.
Євромайдан приніс перемогу і початок боротьби старих та нових цінностей, а "найпотужніша зброя для зміни світу – освіта", сказав колись Нельсон Мандела.
Отож, наші діти стали нашими найкращими вчителями, бо найкращий вчитель не той, що щось знає і про це розповідає, а той, який створить умови аби учень сам дуже захотів зрозуміти та навчитись.
А ще освіта нового покоління змусила нас почати краще розуміти себе, активувала процес самопізнання.
У нашій країні ще дуже багато тих, що й досі ниють та нарікають, але зміни вже розпочались і "свободу не спинити". Справжні зміни вибудовуються зсередини на зовні, а втілюються знизу вверх.
Тому нинішні реформи, як пошук ідеальних державних стандартів, підручників і т.д. мені видаються неефективними.
Натомість ефективними були б такі основні чотири напрями:
Підготовка педагогів має стати короткотерміновою та інтенсивною, адже сучасні педагоги стають тьюторами та менторами, освітні методики постійно вдосконалюються.
Така освіта стане доступною для батьків, що готові взятись за самоорганізацію навчання для своїх дітей та галузевих фахівців, що готові ділитись знаннями. Діти отримають зіркових педагогів, з яких зможуть зчитувати лідерство, життєлюбство та бажання вчитись.
Педагогіка – енергозатратна, а тому це не обов’язково має бути справою на все життя.
Всестороннє сприяння з боку держави для організації екстерну, дистанційної форми навчання та самоорганізації шкіл.
Це виховує самоорганізацію, відповідальність та залученість громадян, популяризуватиме сам процес навчання.
Щоб допомогти ентузіастам класно б створити інтернет платформу, де б зацікавлені могли обмінюватись досвідом та отримати вичерпну інформацію при бажанні займатись якимось освітнім процесом.
Цінним також є регулярне проведення конференцій на кшталт ТЕDх з метою чути дітей та експериментаторів в освіті.
Вже нині успішним майданчиком для обміну досвідом серед тих, хто змінює освіту – батьків, педагогів, діячів – є подія "Діти. Освітній експеримент", що цьогоріч вже вдруге у липні пройшла на мистецькому хуторі Обирок.
Ми ставимо собі за мету вчити дітей лідерству, відповідальності, організованості, мислити критично, а тому і учні і батьки мають отримати право вибирати вчителя (здорова конкуренція для вчителів, повага до обраних), вибирати рід занять для дитини та підручники.
Як вчитель перетворюється у тьютора, так і МОН має перетворитись з органу, що наказує, в координатора процесу освітніх змін.
Біофізики кажуть, що Земля перейшла у новий вимір, матерія змінились, а тому ми тепер живемо у світі, де особливої сили набрали думки і слова.
Отож, думайте про те, якою ви хочете бачити школу для своїх дітей, мрійте про їхні успіхи, говоріть про те, що для вас важливе і творіть нову реальність. Нині можливо все.
Трійця – одне з головних християнських свят. Відзначається свято через сім тижнів після Великодня, тобто на 50-й день. Так, в 2017 році році вона випадає на 4 червня, а в 2018 році буде відзначатися 27 травня. Головним символом Трійці вважається вогонь. Саме в цьому вигляді зійшов до апостолів Христос в свято Трійці і дарував своїм послідовникам знання всіх мов в світі, щоб вони могли нести проповіді і справжню віру в народ, де б вони не знаходилися. Що потрібно обов’язково зробити на Трійцю? -зібрати трави: вважається, що саме на Трійцю в них зібрана вся цілюща сила; -прикрасити будинок гілками клена, берези, дуба і горобини. Але ні в якому разі не можна брати вербу. З квітів варто віддати перевагу ромашці і волошкам, з трав – аїру (очищає будинок від негативу), любистку, м’яті, папороті і полину (захищає від зла і дарує силу, здоров’я і енергія для подолання життєвих перешкод). Викидати на сміття ці гілки не можна, інакше з дому піде все добре. Через тиждень їх треба просто спалити на багатті;
-сходити на службу в храм. Наші предки, коли приходили до церкви, обов’язково несли з собою траву, яка використовувалася в оздобленні. Така трава вважалася оберегом сім’ї від багатьох бід; -поминати померлих не своєю смертю: самогубців і тих, хто пропав безвісти. Для цього йдуть на цвинтар і роздають милостиню; -на стіл ставити лише святкові страви. Якщо господиня пекла хліб або пиріг, то шматочок його ховали і намагалися зберегти до того часу, коли дочка буде виходити заміж. Наші предки вірили: таким чином, дочці можна гарантувати вдале заміжжя, а чоловік не питиме; -погадати на долю. Незаміжні дівчата пускали на воду власноруч сплетені вінки. Якщо віночки сходилися, то варто було чекати сватів. До того ж, сни в святкову ніч вважалися віщими, пише джерело.
