субота, 27 липня 2019 р.

Методичні рекомендації щодо самооцінювання та саморозвитку вчителя


Сучасний учитель — людина, яка веде за собою, створює настрій, спонукає до дії, яка поруч із учнями й водночас дещо попереду; людина, яка вміє вислухати, порадити, здатна визнати свої помилки; людина, яка не зупиняється на досягнутому, навчається у старших і прислухається до думок молоді, аналізує, творить; людина, яка просто живе, живе так, як вимагає того сучасний світ. Байдужому, лінивому, хтивому, зарозумілому не бути вчителем, бо із ним учням нецікаво.
Вихователь, який перебуває нарівні із сучасним ходом виховання, почувається живим, діяльним членом великого організму, який бореться із неуцтвом та пороками людства, є посередником між усім, що було шляхетного і високого в історії людей, і новим поколінням, охоронцем святих заповітів людей, які боролися за істину і благо. Він відчуває себе живою ланкою між минулим і прийдешнім, могутнім ратоборцем істини й добра і усвідомлює, що його справа, скромна зовні — одна із найвизначніших справ в історії, що на цій справі ґрунтуються царства і нею живуть цілі покоління. Таку характеристику вчителю дав класик педагогіки Костянтин Ушинський. У ній окреслено досить високі вимоги до педагога. А за сучасних умов, умов гуманізації та демократизації освіти, вимоги до педагогів значно підвищено. Проте на сучасному етапі рівень їхньої підготовки (особливо психолого-педагогічної) не дозволяє якісно вирішувати поставлені перед ними завдання. Самі педагогічні працівники теж достатньо критично оцінюють рівень своєї психолого-педагогічної підготовки. Проте ще Макаренко наголошував на ґрунтовній необхідності навчати педагогів їхньої професії так, як треба навчати лікаря його майстерності, як треба навчати музиканта. Це особливо є актуальним для нашої ситуації, коли кожен молодий учитель розпочинає свою професійну діяльність. Однак протягом багатьох десятиріч психолого-педагогічна підготовка й загалом сама педагогічна діяльність була та й поки ще залишається в тіні під час оцінювання діяльності вчителя. Звісно, розв’язанню цієї проблеми певним чином має сприяти наявна система підготовки педагогічного складу для освітніх закладів. Проте вона не забезпечує якісної підготовки учителів. Крім того, цією системою охоплено невелику частку вчителів та й програми навчання щодо психолого-педагогічної підготовки не повною мірою, як за обсягом, так і за якістю, відповідають сучасним вимогам.
Одним із засобів розв’язання цієї проблеми є активна та наполеглива праця кожного учителя, а особливо молодого педагога стосовно підвищення власної психолого-педагогічної культури. І, мабуть, у цій ситуації кожен педагог повинен сам за себе це вирішити i або шукати iншу спецiальнiсть, або серйозно займатися роботою над собою. Як? Та дуже просто. Наслiдувати Козьму Пруткова: «Якщо хочеш бути щасливим — будь ним; якщо хочеш бути добрим — будь ним; якщо хочеш бути успішним учителем — будь ним». Отже, потрібно стати на шлях «САМО-» (-розвитку, -навчання, -виховання), а для цього слід спочатку опанувати професійне самопізнання.
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОПІЗНАННЯ УЧИТЕЛЯ
Як і самопізнання у цілому, професійне самопізнання актуалізується під впливом певної мотивації, яку визначають своєрідність діяльності, спілкування й особистість педагога. Мотиви професійного самопізнання різноманітні. Найтиповіші з них такі.
По-перше, професійне самопізнання спонукає інтерес до себе, прагнення розібратися у своїх перевагах і недоліках як професіонала, розширити кругозір про власну особу.
По-друге, необхідність самопізнання виникає, коли учитель виявляє дисбаланс між своєю працею і її результатами, що також стимулює процес пізнання себе. Наприклад, погана успішність учнів змушує учителя замислитися над тим, що саме у його поведінці, методиці викладання призводить до незадовільних результатів або конфліктів із учнями, колегами, адміністрацією. Вивчення себе, виявлення причин дисбалансу дають можливість педагогові усунути недоліки в діяльності, поведінці, взаємодії, відновити рівновагу між собою й оточенням, ліквідувати негативні емоційні переживання, які супроводили дисбаланс.
По-третє, самопізнання активізується внаслідок критичних зауважень на свою адресу інших: адміністрації, колег, батьків, іноді й учнів. Реакція на критику може бути різною: деструктивною — критика відкидається, супроводжується образами, бажанням помститися; конструктивною — відкидається тільки те, що, на думку вчителя, не відповідає реальному стану справ, визнаються деякі його недоліки та недопрацювання. В будь-якому випадку конструктивний підхід спонукає до самопізнання й оцінювання власної діяльності.
По-четверте, стимулами самопізнання можуть бути мотиви професійного саморозвитку: самоствердження, самоудосконалення, самоактуалізація. Іншими словами, педагог пізнає себе для того, щоб істотно поліпшити свою діяльність, самому особистісно зростати, досягти у своїй роботі значних результатів. Якщо говорити про мотиви самоствердження, то вони суттєво різняться за своєю цінністю. В одних випадках учитель пізнає себе, щоб мати владу над іншими і через це самоствердитися; в інших — приміряє свої можливості до нової педагогічної технології, досягає високих результатів щодо її опанування, самостверджується як професіонал. Якщо ж домінувльну роль починають виконувати мотиви самоудосконалення іта самоактуалізації, то самопізнання сповнюється глибокого сенсу, пов’язаного з усвідомленням необхідності особистого зростання. Спрямування роботи вчителя над собою визначає його педагогічну центрацію, яку характеризує те, яку сферу своєї професійної праці педагог виділяє як основну. Виділяють сім основних педагогічних центрацій:
  • на інтересах свого «Я»;
  • на інтересах адміністрації, керівництва;
  • на інтересах колег по роботі;
  • на інтересах і запитах батьків;
  • на вимогах технології навчання та виховання;
  • на інтересах і потребах навчатися;
  • гуманістична, тобто центрація на інтересах (проявах) своєї суті й суті інших людей: адміністрації, колег, батьків, учнів.
Отже, мотивацію поведінки та діяльності педагога визначає тип його центрації, що спрямовує і своєрідність професійного самопізнання. Наприклад, учитель центрований на інтереси адміністрації, через що активізуються мотиви відповідати вимогам і очікуванням директора, завуча та чітко виконувати їхні вказівки, щоб заслужити похвалу, бути наближеним тощо. Тому пізнавати, відкривати у собі потрібно саме такі якості й риси особистості, які найповніше дозволили б задовольнити цей мотив. Аналогічні міркування можна зробити і щодо інших типів центрації. Найціннішою є гуманістична центрація, зумовлена мотивацією саморозвитку, ґрунтовного та всебічного пізнання себе як особи і професіонала.
Що стосується способів професійного самопізнання, то вони такі ж, як і щодо самопізнання особистості у цілому: виявлення, фіксація, аналіз, оцінювання та прийняття. А ось засоби професійного самопізнання своєрідні, їх визначає характер педагогічної роботи.
Аналіз власної діяльності, спілкування — це провідний засіб, який педагог практично використовує щодня, оцінює те, як йому вдалося провести урок, свої досягнення та недоліки, емоційний стан, рівень своєї впевненості й багато чого іншого. Під час такого аналізу вчитель досліджує власну особу, визначає свої переваги та недоліки, відшукує причини можливих конфліктів. На жаль, виявлення недоліківі конфліктів далеко не завжди співвідноситься із власною особою. Існує чимало прикладів, коли відповідальність за промахи, конфлікти педагог покладає не на себе, а на інших (погана успішність — учні нездібні; конфлікти з батьками — батьки винні тощо). Така позиція не стимулює самопізнання, а навпаки, гальмує його, оскільки є захисною реакцією індивіда.
Порівняння себе з певною нормативною моделлю педагога або ідеалом, а також із конкретними людьми, що займаються педагогічною діяльністю.
У будь-кого, хто обрав педагогічну професію (це характерно і для будь-якої іншої професії), із часом формується певний норматив або ідеальний образ вихователя, вчителя тощо. Цей образ може бути у вигляді абстрактної чи конкретної особи (наприклад, я хочу бути схожим на вчителя, який навчав мене фізики у школі), чітко усвідомленої або не усвідомленої. Але у будь-якому разі прагнення особистості відповідати нормативу або ідеалу є природним. Якщо під час порівняння педагог робить висновки на користь близькості своєї особистості до нормативу, він задоволений, у нього підвищуються самоповага і рівень самосприйняття.
В іншому випадку актуалізуються дві тенденції: або зниження самоповаги, зростання незадоволеності, які не супроводжує прагнення до удосконалювання, або на фоні схвалення себе розвиваються мотиви професійного самовиховання. Порівняння себе відбувається не лише із нормативною моделлю або ідеалом, але і з конкретними людьми, своїми колегами, які працюють поряд. Тут також виявляються різні варіанти реагування на результати порівняння: якщо індивід оцінює себе вище за інших, підкріплює це оцінювання реальними результатами роботи, він відчуває задоволення, ідентичність із собою, високий рівень самоповаги і самосприйняття; якщо ж таке порівняння не на його користь, то педагог відчуває заздрість, бо вважає інших «везунчиками», намагається утвердитися у будь-який спосіб, використовує механізми обману, маніпулювання та влади, але нічого не змінює у собі, або в іншому, кращому разі — здорова заздрість інтенсифікує самопізнання та саморозвиток («Я можу бути не гіршим за інших і досягти таких самих, якщо не вищих, результатів»).
Оцінювання педагога та його діяльності іншими людьми.
Педагогічна діяльність, як жодна інша, схильна до інтенсивної оцінної діяльності. Педагоги часто дають відкриті уроки, їх заняття з учнями відвідує адміністрація, проводить різного роду перевірки тощо. Крім того, учителі одержують постійний зворотний зв’язок від учнів у вигляді реакцій інтересу, захопленості, результативності, організованості, певної інформації про себе тощо. Педагога частіше за інших критикують — будь то розбір уроку, позакласного заходу, спілкування з учнями, адміністрацією тощо. Адміністрація під час висування вимог до вчителя стежить за їх виконанням, інакше — критикує його. Ставлення до критики — одне з мірил зрілості педагога. Критика може бути стимулом для пізнання себе, але й може відбити будь-яке бажання займатися самопізнанням. Проте оцінювання власної особи з боку інших є могутнім чинником розвитку мотивації самопізнання та розгортання цього процесу.
Систематичне підвищення своєї кваліфікації на педагогічних курсах також може стимулювати самопізнання, а не тільки бути умовою підвищення професійної компетентно сті. З підвищенням своєї кваліфікації, опануванням нових знань, умінь, технологій педагог одночасно пізнає і себе. Проведення з педагогами тренінгів самопізнання, самоудосконалення, особистісного зростання дає можливості й розвиватися, й пізнавати себе.
Самоосвіта. Будь-яка професія вимагає самоосвіти, але педагогічна — постійної, упродовж всього життя, в іншому разі втратиш форму. Самоосвіта у першу чергу — чинник саморозвитку, який містить численні завдання із самопізнання (будь-яку нову, одержану самостійно, інформацію співвідносять із власним досвідом, власною особистістю, унаслідок чого й особистість піддають постійній переоцінці). Нагадаємо, що з погляду оптимізації самопізнання неабиякі результати дають самостійні заняття психологією — як її теоретичними, так і прикладними напрямами, пов’язаними з освітою й особистістю педагога. Методики вивчення особистості педагога і його діяльності, що існують у сучасній психології, можуть допомогти учителю скласти цілісну самохарактеристику,всебічно оцінити себе.
Мають свою специфіку і механізми самопізнання — ідентифікація та рефлексія. Ідентифікацією з ідеалом, нормативним образом або конкретною людиною своєї професії, а також із різними аспектами своєї особистості, діяльності та спілкування педагог має нагоду виділити та зафіксувати свої особистісні якості, поведінкові характеристики. Рефлексія дає можливість провести різний за глибиною аналіз і оцінити себе. У сучасній психології є багато експериментальних даних, які доводять, що високий рівень рефлексії педагога сприяє ґрунтовному всебічному пізнанню, оптимізує стратегії розвитку професійної компетентності. Низький рівень рефлексії спільно із вираженою тенденцією до стереотипізації різко знижує можливості індивіда у пізнанні себе і в постановці цілей свого професійного саморозвитку.
Що стосується результатів самопізнання, то їх своєрідність полягає у повноті, всебічності та глибині уявлень про себе, свої викладацькі здібності, педагогічне спрямування мислення тощо; у професійній Я-концепції у цілому. На зміст самопізнання накладають певні оцінки: висока чи низька самоповага, відчуття ідентичності чи неідентичності із собою, рівень самосприйняття. Оптимальна Я-концепція педагога, високий рівень самосприйняття є умовами адекватної побудови відносин із усіма учасниками педагогічного процесу, формування адекватної позитивної Я-концепції в учнів різного віку.
У цілому, процес самоудосконалення учителя містить такі етапи:
  • самоаналіз особистості, діяльності та спілкування. Під час самопізнання уточнюють уявлення про себе, про свої переваги та недоліки, опрацьовують механізми само сприйняття особистості. Залежно від того, приймає себе особистість чи ні (приймає чи не приймає окремі свої якості), залежатиме вибір стратегій самоудосконалення;
  • формування ідеального образу «Я» здійснюють за допомогою задіювання механізмів самопрогнозування; сам цей образ може бути більш-менш узагальненим чи конкретизованим;
  • формулювання програми саморозвитку, де визначають порядок і послідовність дій педагога щодо самоудосконалення, час, умови, прогнозовані результати, способи та прийоми самовиховання і самоосвіти;
  • реалізація програми;
  • контроль та оцінювання ефективності проведеної роботи із внесенням корективів до подальшої роботи над собою щодо свого професійного розвитку.
У психології існує розвинений інструментарій, який може допомогти педагогові в організації свого професійного самопізнання. Це різного роду тестові методики, а також методики, що ґрунтуються на самооцінюванні. Для прикладу відтворимо перелік простих запитань, які рекомендує англійський психолог Р. Бернс. Під час відповіді на них учитель може поглибити саморозуміння й усвідомлення своєї Я-концепції.
1. Чи вважаю я себе завершеною, цілком сформованою особистістю, чи є у мене резерви внутрішнього зростання та розвитку?
2. Чи достатньо я упевнений у собі?
3. Чи здатний я терпляче сприймати різні точки зору? Чи досить у мене інтелектуальної гнучкості, щоб уникати догматизму і не стверджувати, скажімо, що: є лише один метод розв’язання певної задачі; тільки один підручник, де цю тему викладено правильно; тільки один спосіб навчитися чогось тощо?
4. Чи здатен я сприймати на свою адресу критику, необхідну для мого особистісного та професійного розвитку? Чи можу я відверто обговорювати з іншими свої особисті та професійні проблеми?
5. Чи знаю я насправді, як мої учні сприймають світ? Яким учителем я їм уявляюся? Чи можу я поглянути на себе їхніми очима?
6. Чи подобаються мені близькі контакти із учнями, чи я віддаю перевагу безособовому, відчуженому спілкуванню з ними? Що для мене важливіше: зміст навчального предмета чи потреби й особливості сприйняття учнів?
7. Чи прагну я установити причину труднощів, які виникають перед учнем у навчанні, чи я завжди готовий віднести їх до його нездібностей? Чи намагаюся я змінити характер навчальних занять учнів з низькою мотивацією до навчання, щоб дати їм відчути успіх, розуміння, упевненість у собі? Чи вірю я в необхідність ураховувати індивідуальні відмінності розвитку учнів? Чи мої уроки дають кожному учневі продемонструвати свої можливості?
8. Чи спонукає мій стиль викладання любов до навчання та інтерес до мого предмета в учнів? 
Основа

четвер, 27 червня 2019 р.

Крехів...♥



 Неподалік від міста Жовква є місце, яке дарує душевний спокій кожному.

У лісі, за Крехівським монастирем, є святе джерело, там тихо і спокійно.


Останній дзвоник у Львові!!!


Львів – місто, яке можна вивчати роками. Навіть корінні мешканці Львова не знають всіх його чарівних двориків та маленьких вулиць.  Гасло міста – «Львів відкритий для світу» і своєю неповторністю зачаровує всіх.
Якщо ви любите просто погуляти, відвідати кафе, спостерігати за людьми, знайти «перлини» в кожному дворі, вулиці, парку, будівлі або маленькому дворику, Львів - це ваше місто, його численні церкви, унікальні пам'ятники на вулицях і в парках, розглядати деталі його будівель, сидячи в кафе за чашкою відомої львівської кави можна безкінечно...
Ми мали змогу відвідати деякі підземелля Львова які стали для нас 
захопливим  дійством, що залишає спогади на все життя.





понеділок, 13 травня 2019 р.

Правила для створення ідеальних співвідношень часу, грошей, справ...

1 доба, 24 год, 1440 хв, 86400 с... Числа оточують нас усюди. Правильний розподіл чисел, що складаються у формули, - створюють ідеальні співвідношення, використання яких допоможе стати справам - продуктивними, фінансам - стабільними, відпочинку - ефективним.



ПРАВИЛО 1-3-5

Сфера застосування: список справ

Як це працює: не варто перевантажувати свій день безліччю справ, щоб на його завершення почуватись пригніченими через невиконання більшості з них. Іншими словами, це правило передбачає, що саме 9 – оптимальна кількість завдань, які варто планувати на день, серед них:

1 надважливе завдання – вимагає найбільшої концентрації уваги та затрат часу, не підлягає відкладанню;

3 другорядні завдання – випливають з першого або не пов'язані з ним, але не є терміновими та складними;

5 звичайних завдань – можна виконати поміж інших, не витрачаючи на них багато часу та сил.

Якщо вам здається, що завдань надто мало, спробуйте скористатись спершу цим правилом, а при успішному його застосуванні, можете збільшити цифри вдвічі. Проте навіть при такому порядку, ви щодня виконуватимете як мінімум 4 важливі справи, які наближатимуть вас до довгострокової мети.

ПРАВИЛО 50/20/30

Сфера застосування: фінанси

Як це працює: це співвідношення означає відсотки вашого доходу, які варто розділити на 3 основні категорії витрат.

50% – половина доходу повинна покривати обов'язкові щомісячні витрати: орендна плата, комунальні послуги, проїзд, їжа тощо;

20% – варто відкладати на майбутнє або покривати кредит;

30% – можна витрачати на розваги: кафе, шопінг, відпочинок, догляд за собою тощо.

Буває так, що одна із категорій вимагає від вас більшого відсоткового співвідношення, проте саме ця формула є тим еталоном, до якого варто прагнути, адже вона дозволяє покривати усі побутові витрати, не відмовляти собі в задоволеннях та накопичувати резервну суму на масштабні покупки.

ПРАВИЛО 10-30-50-90

Сфера застосування: ділові зустрічі

Як це працює: плануючи справи, ділові зустрічі в тому числі, ми завжди робимо запас тривалістю півгодини, а то й більше про всяк випадок, тим самим відбираючи у себе дорогоцінний час. Елісон Девіс, засновниця Davis & Company, створила для себе правило 10-30-50-90 – стільки хвилин повинна займати кожна зустріч в залежності від того, наскільки складні завдання стоять перед її учасниками.

10 хв – займає зустріч, на якій потрібно повідомити про виникнення проблеми та дати час на її обміркування. За цей час також можна вирішити незначну проблему, розпитати чи повідомити про прогрес у виконанні будь-якого завдання та обмінятись потрібною інформацією.

30 хв – піде на обговорення проблеми групою людей або на серйозну розмову він-на-віч.

50 хв – виділяйте для зустрічей, на яких варто обговорити кілька питань або одну серйозну проблему.

90 хв – для проведення мозкового штурму, генерування ідей, формування стратегії компанії.

ПРАВИЛО 10-3-2-1-0

Сфера застосування: формула ідеального дня

Як це працює: цю формулу запропонував фітнес-тренер Крейг Баллантайн, вона допоможе збалансувати побут та роботу, досягти балансу між продуктивністю впродовж дня та комфортним відпочинком вночі.

10: за 10 годин до сну – жодного кофеїну – саме стільки годин потрібно організму, щоб усунути ефект бадьорості, який дає кава;

3: за 3 години до сну – жодної їжі та алкоголю – це допоможе позбутися печії та зіпсутого сну;

2: за 2 години до сну – жодної роботи – нехай вона почекає до завтра, а мозок починає готуватися до сну;

1: за 1 годину до сну – жодних екранів – світло ґаджетів порушує сон;

0: вставайте з ліжка після першого дзвінка будильника (0 натискань на кнопку "Відкласти") – додаткові "5 хвилин" викликатимуть відуття втоми, оскільки ви вже прокинулись (щоб вимкнути будильник), а отже виділились гормони ендорфіни, які сприяють активності.
/джерело/

четвер, 2 травня 2019 р.

ПОРАДИ УЧНЯМ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ І ЗДАЧІ ДПА З МАТЕМАТИКИ!


Іспит – це серйозне психологічне випробування тому завдання школи і вчителів допомогти учням психологічно налаштувати учнів на успіх, ознайомити з правилами проходження ДПА, допомогти в підготовці.
ДПА – це важлива подія в житті кожного учня, тому в переддень тестування варто приділити собі та своєму відпочинку максимум часу. Воно вимагає багато уваги. Тому напередодні ДПА не варто себе перевантажувати, постійно треную-чись в складанні тестів, знову й знову вивчаючи власні нотатки або підручники.
Хвилювання – це природно, часто воно допомагає швидко налаштуватися на продуктивну роботу.

ПОРАДИ УЧНЯМ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ДПА З МАТЕМАТИКИ!
1. Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності.
2. Залишайте час на короткий відпочинок. Його можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.
3. Об’єднайтесь з однокласниками в групу з 3-4 осіб. При зустрічі, обмінюйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.
4. Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.
5. В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан. Пам’ятайте, шоколадний батончик, банан або ківі перед іспитом додасть  енергії та вгамує хвилювання.
6. Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.
Якщо ви впевнені в своїх силах і вмієте здобувати знання, то самостійний спосіб підготовки до іспиту може виявитися найбільш ефективним. Головне – правильна мотивація.

НЕОБХІДНО:
• виспатися, щоб встати в доброму гуморі, бадьорим, готовим до великих звершень;
• підготуватися психологічно, налаштуватися лише на позитив.
• сконцентруватися на предметі, відчути, що він вартий захоплення, інтересу. У своє захоплення слід дійсно повірити;
• пам’ятати, що думки матеріалізуються, тому не слід сумніватися у своїх знаннях.
• просто повторити вивчений матеріал, щоб впевнено почуватися. Для цього краще виділити той час, коли працюється найкраще;
• за декілька днів до тестування можна «сісти» на спеціальну «розумову» дієту. До звичайного раціону можна додати мюслі, банани, родзинки, горіхи і шоколад;
• провести вільний час на свіжому повітрі, найкраще – в парку.

Багато хто вважає, що щоб повністю підготуватися до іспитів бракує одного дня. Це невірно. Вже після обіду важливо припинити готуватися, здійснити прогулянку на свіжому повітрі, прийняти душ, підготувати одяг, документи, інші необхідні речі.

У ДЕНЬ ДПА:
·         Будь сконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише іспит.
·         Дій швидко, але не поспішай. Перед тим як дати остаточну відповідь , двічі прочитай завдання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.
·         Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.
·         Пропускай! Потрібно навчитися швидко пропускати важкі і незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.
·         Читай завжди уважно завдання до кінця. Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях до помилок.
·         Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забудь про попереднє.
·         Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему. Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.
·         Використовуй методику виключення. Якщо не знаєш правильної відповіді , то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності.
·         Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.
·         Вгадуй. Довірся власній інтуїції і вона разом із твоїм логічним мисленням.

ЗАПОВІДІ УЧНЯ
·         Ти здібний і сильний! Будь упевнений у своїх силах і здібностях.
·         Вчися самостійно мислити. Тренуй пам’ять. Більше запитань ”Чому?”
·         Постійно шукай практичне застосування своїм знанням.
·         Будь завжди уважним до самобуття, потреб, прагнень інших.
·         Навчись і умій дружити. Життя без друзів неможливе.
·         Проявляй миролюбність, толерантність і милосердя до оточуючих.
·         Спори і конфлікти вирішуй з позиції розуму.
·         Пробачай тих, хто свідомо або несвідомо став причиною неприємностей.
·         Якщо хочеш, щоб поважали тебе, необхідно навчитись поважати інших.
·         Прислухайся до думок інших і рахуйся з ними.
·         Будь доброзичливим, усміхненим, поступливим.
·         Пізнай себе, можливості середовища, тих умов, що тебе оточують, і зроби правильний вибір, визнач свої цілі і зміст життя.

Кожна людина зі своїми страхами, емоціями, амбіціями, зі своїми можливостями, характером і вміннями. Візьміть це з собою в допомогу і не мучте себе питанням: «Як правильно готуватися до ДПА?». Повірте, однозначної відповіді на нього немає! Головне – вірити в себе і у вас обов’язково все вийде!
 Удачі!


пʼятниця, 5 квітня 2019 р.

Притча про те, чи існує зло?

Пов’язане зображення
Професор в університеті поставив своїм студентам таке питання.
- Усе, що існує, створене Богом?
Один студент сміливо відповів:
- Так, створене Богом.
- Бог створив усе? - запитав професор.
- Так, сер, - відповів студент.
Професор запитав:
- Якщо Бог створив все, значить, Бог створив зло, якщо воно існує. І згідно з тим принципом, що наші справи визначають нас самих, значить, Бог є злом.
Студент притих, почувши таку відповідь. Професор був дуже задоволений собою. Він похвалився студентам, що ще раз довів, що Бог - це міф.
Ще один студент підняв руку і сказав:
- Можу я задати вам питання, професор?
- Звичайно, - відповів той.
Студент піднявся і запитав:
- Професор, холод існує?
- Що за питання? Звичайно, існує. Тобі ніколи не було холодно?
Студенти засміялися над питанням молодої людини. Молодий чоловік відповів:
- Насправді, сер, холоду не існує. Відповідно до законів фізики, те, що ми вважаємо холодом, насправді є відсутністю тепла. Людину або предмет можна вивчити щодо того, чи мають вони або передають енергію. Абсолютний нуль (-460 градусів за Фаренгейтом) - це повна відсутність тепла. Вся матерія стає інертною і нездатною реагувати при цій температурі. Холоду не існує. Ми створили це слово для опису того, що ми відчуваємо при відсутності тепла.
Студент продовжив:
- Професор, темрява існує?
- Звичайно, існує.
- Ви знову неправі, сер. Темряви також не існує. Темрява в дійсності - це відсутність світла. Ми можемо вивчити світло, але не темряву. Ми можемо використовувати призму Ньютона, щоб розкласти білий світло на безліч кольорів і вивчити різні довжини хвиль кожного кольору. Ви не можете виміряти темряву. Простий промінь світла може увірватися в світ темряви і освітити його. Як ви можете дізнатися, наскільки темним є якийсь простір? Ви вимірюєте, яка кількість світла там наявна. Чи не так? Темрява - це поняття, яке людина використовує, щоб описати, що відбувається при відсутності світла.
Зрештою, молодий чоловік запитав професора:
- Сер, зло існує?
На цей раз професор відповів невпевнено:
- Звичайно, як я вже сказав. Ми бачимо його щодня. Жорстокість між людьми, безліч злочинів і насильства по всьому світу. Ці приклади є нічим іншим, як проявом зла.
На це студент відповів:
- Зла не існує, сер, або, принаймні, його не існує для нього самого. Зло - це просто відсутність Бога. Воно схоже на темряву і холод - слово, створене людиною, щоб описати відсутність Бога. Бог не створював зла. Зло - це не віра або любов, які існують як світло і тепло. Зло - це результат відсутності в серці людини Божественної любові. Це наче холод, який відчувається, коли немає тепла, або темрява, яка настає, коли немає світла.
джерело:https://pritchi.ru/

четвер, 28 березня 2019 р.

QR- код та його використання в навчанні математики.



Сучасний світ наповнений продуктами високих технологій. Такий стан речей зобов’язує будь-яку людину вміти працювати з новими технологіями. Із  кожним роком обсяг інформації збільшується в зі швидкістю геометричної прогресії, що змушує людину вчитися протягом усього життя.
Реальне життя людини насичене мобільними пристроями, що служать для найрізноманітніших цілей (удома, на  роботі, під час навчання). Їх використання переросло  в  необхідність, а  іноді і  в  звичку. Ще важче від такої спокуси утриматися саме дітям, які починають із  раннього віку пізнавати красу цих пристроїв. На  жаль, у  більшості випадків мобільні пристрої служать іграшкою для дитини а не помічником.
Отже, потрібно задуматися над способами використання таких пристроїв для  підвищення ефективності освітнього процесу, у тому числі і в рамках навчання математиці.
Нині існує ціла низка хмарних інструментів, пристроїв і програм,  використання яких дозволить реалізувати принципи мобільного навчання.
Елементом мобільного навчання є QR-код. Зображення з загадковими чорними квадратами на білому фоні можна побачити в багатьох місцях: на рекламних плакатах, афішах, упаковках, сторінках журналів і візитівках. Це дуже інформативна і корисна в сучасному світі річ.
Розробила QR-код 25 років тому японська компанія Denso Wave. На японських заводах QR-код відразу витіснив штрих-коди. Переваг порівняно зі звичайним штрих-кодом у нього два - це простота сканування і обсяг даних.
Читати код може будь-який мобільний пристрій з фотокамерою і спеціальним ПО, а завдяки системі корекції помилок інформацію можна розшифрувати навіть при пошкодженні 30% коду. Існують статичні і динамічні QR-коди. Статичний код зберігає незмінну інформацію, тобто після його створення закодовані дані змінити не можна. Динамічний код дозволяє вносити правки до зміни самого коду.

Застосування  QR-коду:

1. QR-код як елемент квест-уроку
Організуйте пошукову роботу у межах уроку квесту чи певного заходу. Розмістіть запитання у класній кімнаті, по школі, на подвір’ї. Ці запитання потребують конкретних відповідей, чиї варіанти буде розміщено на тому ж аркуші поряд з QR-кодами. Лише правильна відповідь дозволить перейти до наступного запитання, неправильна - змусить повернутися до певного етапу. Уся потрібна інформація буде зафіксована у кодах.
          2. QR-коди в ігровому форматі роботи
Розробіть ігри з роздатковими матеріалами, де учні самостійно зможуть перевірити якість виконаної роботи. Додайте половину QR-коду на бланку із запитанням, а іншу половину - на бланку із відповідями. І щоб зчитати інформацію, потрібно поєднати дві частини коду. Якщо учень обрав неправильний варіант, то зчитування не відбудеться. Це прекрасний варіант роботи для самоконтролю.
          3. Інструмент для прискорення поширення інформації
Використовуючи коди, ви зможете надавати швидкий доступ на посилання до навчальний статей, сторінок та сайтів, які допоможуть розкрити ту чи іншу тему.
          4. Інструмент звітності роботи школярів
Навчіть школярів створювати QR-коди - і ви забудете про те, що потрібно носити за собою стоси рефератів чи зберігати низку посилань на учнівські роботи, якщо ті виконувалися в мережі. Це універсальний спосіб контролю за виконання групової чи індивідуальної роботи. Отримайте послання на YouTube, Dropbox чи Google Drive у форматі коду та перегляньте документ прямо зі свого смартфону хоч у дорозі, хоч на перерві.
          5. Елемент домашнього завдання
Додайте QR-код у домашнє завдання. За ним може бути сховане посилання на додаткові матеріали, презентація чи конспект до уроку, що дуже допоможе учням, які відстали у роботі. Також таким чином ви можете записати та надати ролик, за яким діти пригадають матеріал з попередньої теми.
          2. Додатковий інструмент для опрацювання літератури
Попросіть учнів написати відгук про книгу чи записати короткий відеоролик-враження. Особливо це актуально для роботи з літературою на літо. Посилання зашифруйте у QR-код та розмістить на тематичному стенді. Так однокласники дізнаються враження один одного про твір, ви зможете проконтролювати темп та масштаб виконання завдання, а самі школярі, переглядаючи відгуки, пригадають прочитаний матеріал навіть півроку по завершенню книги.

Створення коду не займе багато часу і  сил. На  сьогодні існує величезна кількість спеціальних сервісів, що дозволяють у декілька кроків згенерувати такий код, який можна зберегти на  комп’ютер і  надалі використовувати там, де тільки побажаєте. Наприклад, це можуть бути сервіси qrcoder.ru, qr code generator та  ін.
Сервіси для створення QR-кодів:
qrcoder.ru
  
qr code generator

Отже, QR-код  - це доцільне використання комп’юте­рної техніки у навчальному процесі з метою унаочнення матеріалу, забезпечення інди­відуалізації, диференціації, самостійності навчальної діяльності учнів, створення спри­ятливих умов для розвитку пізнавального інтересу учнів до вивчення математики.
За допомогою телефона, смартфона, або планшета можна прочитати QR-код. Для цього існує величезна кількість спеціальних програм. Я використовую мобільний додаток «Сканер для QR і штрих-кодів» який завантажила через Play Маркет.